§ 2. Порядок фінансування промисловості та капіталовкладень

Діяльність суспільства пов'язана з необхідністю майже без-

перервно створювати нові промислові та соціальні об'єкти —

будинки для житла, культурно-соціального використання та

виробництва, обладнання заводів, фабрик, окремих виробни-

чих цехів необхідним оснащенням (автоматизованими лініями,

станками, іншими основними фондами підприємств), а також

фінансування їх реконструкції, капітального ремонту, прове-

дення переобладнання тощо.

Фінансування капітальних вкладень — це основана на пра-

вових нормах діяльність державних органів, комерційних банків

та підприємств, установ і організацій усіх форм власності з виз-

начення та використання джерел покриття прямих видатків на

створення нових, розширення, реконструкцію та переоснащення

існуючих виробничих та соціально-культурних фондів, норму-

вання витрат, планування, мобілізація та використання коштів

цих джерел з обов'язковим проведенням контролю за їх цільо-

вим використанням та дотриманням встановлених норм.

Тобто капіталовкладення — це інвестування коштів на роз-

виток виробничих та невиробничих фондів. Виділяють такі види

капіталовкладень: 1) виробничі інвестиції, до яких відносяться

інвестиції в устаткування, що є засобами виробництва під-

приємств; 2) інвестування у житлове будівництво, включаючи

видатки по утриманню житлового фонду; 3) інвестування органів

державного управління, до яких відноситься створення; набут-

378 Особлива частина

тя та утримання адміністративних будівель та споруд, шо вико-

ристовуються державними органами та установами більше, ніж

один календарний рік (адміністративні будівлі, школи, дорож-

ня інфраструктура тощо). Вкладання коштів у військове устат-

кування розглядається не як інвестиції, а як споживання органів

управління.

У відповідності з принципом оптимального поєднання влас-

них, кредитних та бюджетних коштів, капітальні вкладення

фінансуються діючими підприємствами насамперед з власних

джерел, в другу чергу — за рахунок банківського кредитування

і в останню — з коштів бюджету, які виділяються на те чи інше

підприємство з урахуванням пріоритетності вироблюваної ним

продукції.

Процес роздержавлення та приватизації створює умови для

децентралізації та демонополізації економіки, зменшення пи-

томої ваги державного сектору та збільшення недержавних інве-

стицій, вдосконалення механізму їх розподілу, розширення

ринкових джерел капітальних вкладень.

Фінансування капітальних вкладень у відтворення основ-

них фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів з мо-

менту прийняття Закону України «Про інвестиційну діяльність»

входить до складу інвестицій. Закон визначає загальні правові,

економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на те-

риторії України та забезпечує рівний захист прав, інтересів та

майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм

власності, а також ефективне інвестування в народне госпо-

дарство України, розвиток міжнародного економічного співро-

бітництва та інтеграції.

Під інвестиційною діяльністю мається на увазі сукупність

практичних дій держави, юридичних осіб та громадян з метою

реалізації інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цін-

ностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших

видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (до-

ход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями

можуть бути:.

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні

папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткуван;-

ня та інші матеріальні цінності);

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства в Україні 379

майнові права, що випливають з авторського права, досвід

та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших

знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків

та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншо-

го виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками,

спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності. .

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст мате-

ріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних

вкладень.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними

підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і това-

риствами, а також громадськими і релігійними організаціями,

іншими юридичними особами, заснованими на колективній

власності;

державного інвестування, здійснюваного органами влади і

управління України, Кримської АРСР, органів місцевого

самоврядування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних

фондів і позичкових коштів, а також державними підприєм-

ствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

іноземного інвестування, здійснюваного іноземними гро-

мадянами, юридичними особами та державами;

спільного інвестування, здійснюваного громадянами та

юридичними особами України, іноземних держав.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

— власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амор-

тизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, сти-

хійного лиха, грошові нагромадження і заощадження грома-

дян, юридичних осіб тощо);

— позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні по-

зики, банківські та бюджетні кредити);

— залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одер-

жані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юри-

дичних осіб);                      •              •

— бюджетних інвестиційних асигнувань;

— безоплатних та благодійних внесків,, пожертвувань орга-

нізацій, підприємств і громадян.

380 Особлива частина

Державне інвестування здійснюють органи державної за-

конодавчої та виконавчої влади України, Автономної Республіки

Крим та органів місцевого самоврядування за рахунок коштів

бюджетів, позабюджетних фондів та позичених коштів, а також

державні підприємства й установи за рахунок власних коштів і

кредитування.

Особливою формою інвестування є інноваційна діяльність,

спрямована на впровадження досягнень науково-технічного

прогресу у виробництво та соціальну сферу. До інноваційної

діяльності належить виробництво та поширення принципово

нових видів техніки й технології; реалізація довготермінових

науково-технічних програм з великими строками окупності

капітальних витрат; фінансування фундаментальних досліджень;

розробка нової ресурсозберігаючої технології.

Інвестиційна діяльність, що її здійснюють підприємства,

організації та установи всіх форм власності, будується на ос-

нові державного регулювання, яке визначається показниками

економічного та соціального розвитку народного господарства,

Державним та місцевими бюджетами, що включають обсяги

бюджетного фінансування цієї діяльності.

За інвестовані кошти провадиться капітальне вкладення у

вигляді капітального будівництва, фінансування видатків роз-

витку діючих підприємств, а також їх реконструкція та техніч-

не переозброєння.

Нове будівництво — це спорудження комплексу об'єктів ос-

новного, допоміжного та обслуговуючого призначення ново-

збудованих підприємств, будинків та споруд, а також філій та

окремих виробництв, котрі після введення в експлуатацію ут-

римуватимуться на самостійному балансі.

'Нове будівництво підприємств державної форми власності

може бути включене у план наступного періоду виключно за

умови, що потужності існуючих державних підприємств цієї

галузі використовуються повністю з урахуванням можливості їх

технічного переоснащення, реконструкції та ремонту.

Розширення підприємств — це спорудження додаткових ви-

робництв на діючих підприємствах, а також будівництво нових

і розширення вже існуючих цехів, об'єктів основного, допомі-

жного та обслуговуючого призначення на території цих

підприємств або на майданчиках, що межують з ними, аби ство-

рити додаткові чи нові виробничі потужності. До розширення

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства в Україні

381

діючих підприємств належить також утворення філій та вироб-'

ництв, що входять до їх складу, які після введення їх в експлу-

атацію не перебуватимуть на самостійних балансах.

Реконструкція діючих підприємств — це перебудова існую-

чих цехів та об'єктів основного, допоміжного й обслуговуючо-

го призначення, пов'язана з вдосконаленням виробництва та

підвищенням його техніко-економічного рівня на основі до-

сягнень науково-технічного прогресу. Реконструкція, як пра-

вило, провадиться без розширення діючих площ будинків та

споруд на основі комплексних проектів реконструкції всього

підприємства з метою збільшити виробничі потужності, пол-

іпшити якість та змінити номенклатуру вироблюваної продукції.

Обов'язковою умовою реконструкції є забезпечення вимог

по охороні навколишнього середовища, поліпшення умов праці

трудівників та зберігання кількості існуючих робочих місць.

В разі, якщо нове високопродуктивне обладнання не може бути

розташоване в наявних приміщеннях, під час реконструкції

дозволяється спорудження нових будинків замість тих, що

ліквідуються, бо подальша їх експлуатація через техніко-еко-

номічні умови визнана недоцільною.

Технічне переозброєння діючих підприємств — це комплекс

заходів для поліпшення техніко-економічного рівня окремих

виробництв, цехів та дільниць на підставі впровадження пере-

дової техніки, технології, механізації та автоматизації вироб-

ництва, модернізації та заміни застарілого й фізично спрацьо-

ваного обладнання на нове, продуктивніше, а також вдоскона-

лення загальнозаводського господарства й допоміжних служб.

Технічне переозброєння провадиться на тих самих виробничих

площах за проектами і кошторисами на окремі об'єкти та види

робіт, але на підставі розробленого єдиного техніко-економіч-

ного обгрунтування. Технічне переозброєння підприємств спря-

; іі-моване на інтенсифікацію виробництва з додержанням вимог

. ,-охорони навколишнього середовища, збільшення виробничих

потужностей, випуску продукції та поліпшення її якості, при

забезпеченні зростання продуктивності праці, зниження мате-

ріаломісткості у собівартості продукції, економії матеріальних і

паливно-енергетичних ресурсів, а також поліпшенні інших тех-

ніко-економічних показників.

Аби забезпечити безперервність дії планів капітального бу-

дівництва і скоротити незавершене будівництво, підвищити

382

Особлига частина

відповідальність замовників та підрядчиків за своєчасне вве-

дення в дію виробничих потужностей та об'єктів, розроблю-

ються переліки будов. До них включаються лише такі будови,

економічна доцільність та господарська необхідність яких

підтверджена проектно-кошторисною документацією і техніко-

економічним обгрунтуванням (ТЕО). У переліках будов наво-

дяться завдання для введення потужностей і ліміти фінансу-

вання капітальних вкладень. Переліки будов, спільно з лімітами

капітальних вкладень, проектами та кошторисами, є підставою

для розробки титульних списків. Титульні списки будов роз-

робляються на весь період будівництва з розбивкою по роках.

У них встановлюються завдання щодо введення в експлуатацію

виробничих потужностей та об'єктів основних фондів, а також

обсяг капітальних вкладень та будівельно-монтажних робіт з

переліком виконавців — підрядних будівельних організацій.

Обов'язковою умовою включення будов до титульних списків

Б: наявність затвердженої у встановленому порядку проектно-

кошторисної документації заздалегідь замовленої специфікації

для кожного виробничого комплексу, що будується, на техно-

логічне, енергетичне, підйомно-транспортне, насосно-компре-

сорне та спеціальне обладнання, що потребує тривалого циклу

виготовлення.

Титульні списки є основним плановим документом на весь

період будівництва, вони обов'язкові для замовників, підряд-

ників, планових, фінансових органів, банків, постачальників

устаткування та конструкція.

На великі будови з тривалими циклами будівництва обо-

в'язково складаються внутрішньобудівельні титульні списки.

Внутрішньобудівельний титульний список складається з чо-

тирьох розділів:

1 розділ — перелік і показники об'єктів виробничого при-

значення. В ньому наводяться такі дані: дата початку будівниц-

тва, загальна його кошторисна вартість, в тому числі вартість

будівельно-монтажних робіт, відомості про зміни незаверше-

ного виробництва, план введення в дію; порядок розрахунків

за виконані будівельно-монтажні роботи.

2 розділ — перелік та показники по об'єктах житлового бу-

дівництва. В ньому наводяться аналогічні з першим розділом

; Пані.                                            ;'•'•'

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства в Україні

З розділ — перелік та показники об'єктів культурно-побу-

тового будівництва-                          '           .

Четвертий розділ складається тоді, коли створюється мате-

ріально-технічна база підрядної організації, яка будує згідно

показників, наведених у 1 розділі.

Внутрішньобудівельний титульний список затверджує ке-

рівник галузевого міністерства або виробничого об'єднання, за

узгодженням з підрядною організацією.

Титульні списки та внутрішньобудівельні титульні списки

— підстава для укладення договорів підряду, фінансування бу-

дови, оплати постачальникам устаткування, будівельних мате-

ріалів і конструкцій,

Капітальне будівництво здійснюється за індивідуальним і ти-

повим проектом. За індивідуальними проектами проектування

здійснюється в два етапи: 1-й етап — розробка техніко-еконо-

мічного обгрунтування із зведеним кошторисно-фінансовим роз-

рахунком, на підставі якого визначається обсяг фінансування

та джерела; 2-й етап — розробка робочих креслень із зведеним

кошторисно-фінансовим розрахунком. Зведений кошторисно-

фінансовий розрахунок до робочих креслень є підставою для

розрахунків замовника з підрядчиком за виконані роботи. Отже,

на першому етапі стосунки регулюються фінансово-правовими

нормами; на другому етапі — фінансово-правовими та цивіль-

но-правовими нормами.

Розробка кошторисної документації за типовими проекта-

ми з урахуванням виконання геологічних досліджень, прив'яз-

ки на будівельному майданчику здійснюється в один етап —

розробка робочих креслень із зведеним кошторисне-фінансо-

вим розрахунком, який є підставою для розрахунків замовлен-

ня з підрядником за виконані роботи. Будови, залежно від тер-

міну їх виконання, поділяються на задільні — першого року

початку будівництва; перехідні — розпочаті попереднього року,

що тривають нинішнього й переходять на наступний рік; пус-

кові — це будови, закінчення яких має відбутися в плановано-

му році. Під час розподілу фінансування для забезпечення бу-

дівництва перевага віддається пусковим об'єктам.

Організаційні форми управління будівництвом залежать від

способу виконання будівельно-монтажних робіт — підрядного

або господарського. Дев'яносто відсотків обсягу всіх будівель-

но-монтажних робіт виконуються підрядним способом.

384 Особлива частина

При підрядному способі ведення робіт замовник укладає

договір з підрядною будівельною організацією на виконання

будівельно-монтажних робіт відповідно до Правил про догово-

ри підряду на капітальне будівництво. Ці відносини регулю-

ються нормами цивільного права.

Для фінансування робіт і розрахунків за їх виконання за-

мовник подає банку, що його обслуговує, таку документацію:

примірник внутрішньобудівельного титульного списку, довідку

, про наявність проектної документації, копію кошторисно-фінан-

сового розрахунку до робочих креслень, план фінансування та

^ договір підряду. Згадані стосунки з банками, що фінансують

* будівництво, а також здійснення контролю за ходом виконан-

ня робіт регулюються нормами фінансового права.

В разі виявлення порушень фінансової дисципліни, зокрема,

завищення обсягів виконаних робіт, встановлених фактичним

контролем, банк має право застосовувати штрафні санкції. На-

самперед поновлюються суми, що були одержані підрядником

незаконно, та стягується з нього штраф. Якщо завищення об-

сягів робіт проводилося за згодою замовника (це підтверджується

його підписом на квартальному акті виконуваних робіт форми

№ 2), то нарахований штраф розподіляється рівними частина-

ми між замовником та підрядником.

При господарському способі підприємство, маючи власну

виробничо-будівельну базу, само виконує будівельно-монтажні

роботи.

Для фінансування будівельно-монтажних робіт, які вико-

нуються господарським способом, а також для розрахунків за

обладнання, що постачається, яке потребу є монтажу, будівельні

конструкції і матеріали, підприємство надає банкові, що його

обслуговує, такі документи:

внутрішньобудівельний титульний список, план фінансу-

вання, довідку про затвердження проектно-кошторисної доку-

ментації, копію зведеного кошторисне-фінансового розрахун-

ку до робочих креслень, план по праці та заробітній платні.

Фінансування видатків місцевих бюджетів на капітальні

вкладення здійснюється у відповідності з Інструкцією Мінфіну

та Національного банку України «Про порядок фінансування

коштів місцевих бюджетів на капітальні вкладення» від 04.02.94,

Фінансування капітальних вкладень за рахунок місцевих бюд-

жетів здійснюється шляхом перерахування коштів платіжними

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства в Україні 385

дорученнями з основних поточних бюджетних рахунків на по-

точні бюджетні рахунки головних розпорядників коштів та

підприємств, організацій і установ. Видаткові розписи — плани

фінансування капітальних вкладень (ф.12) не складаються і не

подаються установам банків.

Поточні бюджетні рахунки головних розпорядників коштів,

підприємств, організацій і установ відкриваються в установах

банків на балансовому рахунку № 182 «Кошти місцевих бюд-

жетів для фінансування капітальних вкладень та інших опера-

ційних видатків» і рахунку № 740 «Кошти довгострокового кре-

дитування за рахунок бюджету».

Державна кредитна підтримка державним та комунальним

^"підприємствам надається на загальних умовах їхньої кредито-

! спроможності піл затверджені проекти використання коштів,

'.бізнес-плани, плани структурної перебудови, проекти санації

'підприємств. Надання коштів у таких випадках здійснюється

під заставу майна підприємств або векселів, одержаних цими

підприємствами від споживачів їхньої продукції. Рішення про

надання кредиту й про розмір ставки за користування ним або

про відмову надати кредит, оформлюється спільним протоко-

лом, який є підставою для укладання кредитних угод між На-

ціональним банком України та комерційними банками.

На Національний банк України покладено організацію ро-

боти щодо надання державної кредитної підтримки, обліку та

проведення розрахунків з підприємствами, а також за цільовим

використанням державної кредитної підтримки.

Практично комерційні банки видають кредити на підставі

перелічених актів та кредитних угод, укладених з інвесторами.

Вони також наглядають за цільовим використанням виданого

ними кредиту, і в разі порушення кредитної дисципліни в місяч-

ний термін стягують з підприємства кредит і застосовують еко-

номічні санкції, передбачені кредитною угодою.

Комерційні банки щокварталу звітують перед Національ-

ним банком України про використання коштів на державну

кредитну підтримку, надходження коштів від підприємств у

рахунок погашення чергових внесків за кредитом та одержан-

ня процентів за користування кредитом.

Зведена інформація, одержана від усіх комерційних банків

про використання коштів на державну підтримку Національ-

ним банком України, подається Міністерству фінансів України.

2.\7-461

386 Особлива частина

В процесі поглиблення реформ, спрямованих на ринкові

відносини в Україні, на розвиток економіки, створення мате-

ріально-технічної бази, дедалі більше залучаються іноземні інве-

стиції.

Прийнятим Законом України «Про режим іноземного інве-

стування» визначені види іноземних інвестицій, оцінка інозем-

них інвестицій, державні гарантії захисту іноземних інвестицій,

їх правовий режим, компенсації та відшкодування збитків іно-

земним інвесторам тощо. Іноземні інвестиції можуть здійсню-

ватися у вигляді:

іноземної валюти, що визнається конвертованою Національ-

ним банком України:

валюти України — при реінвестиціях в об'єкт первинного

інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповід-

но до законодавства України за умови сплати податку на при-

буток (доходи);

будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з

ним майнових прав;

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпора-

тивних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді

юридичної особи, створеної відповідно до законодавства Ук-

раїни або законодавства інших країн), виражених у конверто-

ваній валюті;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних

зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають

вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з закона-

ми (процедурами) країни інвестора або міжнародними торго-

вельними звичаями;

будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у

конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (проце-

дурами) країни інвестора або міжнародними торговельними

звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні,

включаючи легалізовані на території України авторські права,

права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки

для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

прав на здійснення господарської діяльності, включаючи

драва на користування надрами та використання природних

ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів,

вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з зако-

Глава 21. Порядок фінансування народного господарства в Україні

387

нами (процедурами) країни інвестора або міжнародними тор-

говельними звичаями;                                   ;

інших цінностей відповідно до законодавства України